«Проблему українського експорту без портів не вирішити», – директор департаменту зовнішньоекономічної діяльності Групи АГРОТРЕЙД Андрій Бут.
Із початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну в світі почали обговорювати ризик глобальної продовольчої кризи. Наша країна стабільно входить до п’ятірки провідних світових експортерів зернових і зернобобових, а у 2021 році внесок України до світового продовольчого ринку був еквівалентним забезпеченню харчуванням близько 400 млн осіб.
Директор департаменту зовнішньоекономічної діяльності Групи АГРОТРЕЙД Андрій Бут розповідає про складнощі експорту, з якими зіткнулись українські виробники після 24 лютого.
«До початку повномасштабної війни близько 90% експорту українського зерна припадало на морські порти Одеси, Миколаєва, Маріуполя, Бердянську, Херсону. У перші дні війни все буквально зупинилося. Потяги, які їхали із зерном до Миколаєва та Одеси просто стали. Наприклад, у нас в дорозі застрягли понад 6500 тонн кукурудзи.
Коли перший шок минув, трейдери почали перенаправляти вагони до західних кордонів України, а звідти — в європейські порти. Завдяки такому перенаправленню вантажів, у квітні вдалося експортувати лише 1,2-1,3 мільйона тонн. Це при тому, що до війни через порти звичним обсягом експорту для України було 5-6 мільйонів тонн на місяць. Тобто за теперішніх умов нам вдається експортувати в п’ять разів менше. З таким темпом відвантаження, тільки щоб вивезти кукурудзу, якої в Україні лишається ще близько 10-11 мільйонів тонн, знадобиться рік. У нас немає стільки часу, бо за кілька місяців треба буде експортувати новий врожай.
Наразі трейдери намагаються продати та експортувати якомога більше зерна, щоб звільнити елеватори. Через логістику стався сильний розрив цін: в Україні зерна багато, тому воно дешеве. А зовнішні ринки відреагували інакше, адже поставки з України зменшилися в рази, до цього додалися побоювання затяжної війни та продовження блокади портів, і в результаті — ціни на кукурудзу та пшеницю на зовнішніх ринках підскочили.
Але проблему українського експорту без портів не вирішити. В іншому випадку за все заплатить український фермер — тим, у кого немає запасу міцності тримати зерно на складах рік або й більше, низькі темпи експорту нового врожаю завдадуть суттєвих проблем.